Ми не були готові до асоціації в 2013 році і так само не готові до неї сьогодні. Володимир Семиноженко: Потрібно жити своїм розумом, будувати країну виходячи із власних інтересівСергій Лівенцов:«НОВА ПОЛІТИКА» завжди відкрита до діалогу
ГоловнаГлавная
Регiональнi організацiї

Пошук

Теги

Економіка

ЕКОНОМІКА

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?

Світ стрімко змінюється. Глобальна економіка сьогодні переживає масштабну кризу, яка призведе до нового порядку. Замість диктатури ринку запанує державно-ринкова модель. Поряд з нинішніми країнами-лідерами постануть нові амбітні держави, які вже сьогодні дедалі успішніше застосовують нові – не ліберальні – моделі економічного зростання. Зміниться роль фінансових інститутів в глобальному економічному розвитку, загостриться конкуренція за ресурси (капітал, енергоносії, робочу силу, знання, високі технології). На перший план все активніше виходять такі джерела економічного розвитку, як інформація, наука, освіта, інтелект.

Україна має відкриту економіку, самопочуття якої напряму залежить від стану зовнішніх ринків. Кожного дня перед країною постають нові виклики, до яких маємо бути готовими. Йдеться про спроможність держави відстоювати національні економічні інтереси, реалізовувати та посилювати конкурентні переваги й нарешті – забезпечувати сталий і динамічний розвиток економіки, зростання добробуту громадян, що є головною метою сучасної політики.

ЩО МАЄМО СЬОГОДНІ?

Протягом останніх років українська економіка зростала порівняно високими темпами. Але це було зростанням без розвитку.

Економічні успіхи залежали переважно від експорту відносно дешевого металу, азотної хімії та інших сировинних товарів. Проте жодній країні в світі ще не вдалося збагатитися на торгівлі такими товарами, лише – окремим бізнесменам. До того ж переваги, якими досі користувались українські виробники – надлишок потужностей, дешева робоча сила та енергія, ігнорування екологічних проблем, недооцінена валюта – поступово вичерпуються. І сьогодні ринки збуту українського експорту стрімко зменшуються, а відповідні галузі промисловості стоять на межі знищення.

Водночас Україна майже не виробляє високотехнологічної продукції, яка б користувалась сталим попитом у світі незалежно від коливань глобальної кон'юнктури. Іноземні інвестиції до останнього часу спрямовувалися не в сучасні виробництва, а в спекуляції з землею, нерухомістю, в торгівлю. За країною закріплюється роль постачальника продукції первинної обробки з низьким вмістом доданої вартості.

Законодавство і бюджетна політика в Україні не тільки не стимулює якісне покращення економіки на засадах інновацій і досягнень науки, а навіть провокує погіршення ситуації. Відкриваючи кордони та усуваючись від активної участі в економічній політиці, держава перекладає відповідальність за майбутнє на великі міжнародні корпорації. Та чи потрібна їм сильна і успішна Україна? Навряд чи. Країнам-лідерам вигідніше «використовувати» Україну як джерело дешевої сировини і робочої сили, як полігон для розміщення своїх ресурсоємних, екологічно небезпечних виробництв, аніж отримати у перспективі достойного конкурента. Вітчизняній економіці нав'язується шлях залежного розвитку. Але цей шлях нічого не гарантує у майбутньому.

ЩО МАЄМО ЗРОБИТИ?

Потрібна більш активна державна економічна політика. Необхідно модернізувати національну економіку, перейти від сировинної спрямованості до орієнтації на виробництво готового продукту, на знання та інтелектуальні ресурси. У цьому питанні не можна покладатись на автоматичну дію законів ринку. І системна світова фінансово-економічна криза 2007-2008 років це наочно продемонструвала. Ринок, який керується лише логікою збільшення прибутків, робить свою справу, пожвавлюючи економічне зростання, проте це зростання має асиметричний характер і несе в собі паростки майбутніх криз. Доленосне для України завдання щодо формування сучасних національних конкурентних переваг може й повинна вирішувати держава. На хвилі формування нового – шостого – технологічного укладу, яка розгорнеться найближчим часом, для цього є всі шанси.

Маємо посилити міжнародну співпрацю, передусім з нашим стратегічним партнером – Російською Федерацією. Спільні антикризові дії, у тому числі в рамках ЄЕП, можуть стати потужним фактором подолання кризи для України.

На жаль, сьогодні держава не забезпечує стимулів для розвитку. І податкова, і інвестиційна, і амортизаційна політика – репресивні по відношенню до реального сектора економіки. Спекулювати в Україні набагато вигідніше, ніж виробляти. Треба негайно змінити ситуацію. Для цього слід сконцентруватись на наступних завданнях.

ЕФЕКТИВНА І АДЕКВАТНА ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА

За останні десятиліття фінансовий капітал перетворився на самодостатню систему, відокремився від реального сектору економіки. Наслідок – глобальна системна криза, яка загрожує зламати економічний порядок, що складався від середини ХХ століття.

В цій ситуації найбільш вразливими можуть виявитися держави, що розвиваються. Передусім – Україна. Адже національна економіка, особливо за останні роки, набула низки небезпечних диспропорцій. Прискореними темпами збільшувались державні соціальні виплати і споживчі витрати населення, що не підкріплювалося ані динамікою ВВП, ані продуктивністю праці. Зовнішній борг України сьогодні становить 56% ВВП. Від'ємне торгівельне сальдо в 2008 році – $17 млрд. Частка іноземного капіталу в національній банківській системі, яка зараз майже не працює, сягає 40%.

Якщо найближчим часом не переглянути засади фінансової політики, наслідки світової кризи можуть виявитися для України руйнівними, а реабілітація національної економіки – майже неможливою.

Сучасна фінансова політика має слугувати цілям динамічного розвитку реального сектору економіки. Треба відмовитись від тотальної доларизації, знизити податкове навантаження на національного виробника, посилити захист експорт-орієнтованих секторів економіки, розширити доступ промисловості, передусім її стратегічних і високотехнологічних секторів, до довгострокових кредитів.

Перед державою постає завдання підвищення рівня інвестування в економіку. Рівень нагромадження капіталу в структурі ВВП має становити щонайменше 25%. Інакше економіка працюватиме лише на проїдання, а згодом не зможе забезпечувати й цього.

Держава має ефективно керувати економічним розвитком.

РОЗВИТОК ВИСОКИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ

Стратегічне значення для конкурентоспроможності країн сьогодні має володіння високими технологіями. Саме вони визначатимуть розвиток економіки на десятиліття вперед. І саме з технологічним оновленням економіки пов'язуються надії на вихід з глобальної кризи. Хто опанує нові технології – пануватиме в й новій економіці.

Мова йде про нано-, біо- та інформаційні технології, системи штучного інтелекту, новітнє матеріалознавство, комп'ютерну освіту. Українська наука здатна створювати унікальні розробки саме в цих областях знань. Але їй потрібна повномасштабна підтримка з боку держави і партнерство національного бізнесу.

Сьогодні наука фінансується за залишковим принципом. Інвестиції йдуть у домінуючі в українській економіці чорну металургію, хімічну промисловість, електроенергетику, вугледобування. Інвестиції ж в нову економіку, засновану на знаннях та інноваціях, – мізерні. Лише активна позиція держави в сфері розвитку науки, високих технологій та інновацій може дозволити Україні прорватися на нові обрії економічного розвитку.

Хочемо цього чи ні , але нам доведеться зробити технологічний ривок. Інакше – не вижити.

ВИХІД НА НОВІ ПОЗИЦІЇ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Маємо віднайти і зайняти власне унікальне місце у світовому економічному співтоваристві. Із врахуванням економічного і наукового потенціалу Україна має всі можливості для поступового переходу до більш вигідної спеціалізації у міжнародному розподілі праці. Не лише український метал, а й українські продукти харчування, прилади, устаткування, інші товари високих переділів мають винайти свої ніші на міжнародних ринках.

Маємо діяти розумно. Здоганяти країн-лідерів у традиційних промислових секторах, здійснюючи масштабну модернізацію виробництв. І діяти на випередження там, де Україна має унікальний конкурентний потенціал.

Необхідно перейти до більш активної підтримки передусім високотехнологічного експорту, відстоювання національних інтересів у торгівельних суперечках, стимулювання розвитку фінансово-кредитних установ з метою інвестування в модернізацію існуючих підприємств і створення нових, розширення зон міжнародної інтеграції тощо. А це можливо лише за умов інвестиційно-інноваційного типу економічного зростання і створення інститутів нової економіки.

Посилимо свою економіку – посилимо й своє становище у світі

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТРАДИЦІЙНИХ СЕКТОРІВ ПРОМИСЛОВОСТІ

Необхідно подбати і про підвищення ефективності традиційних секторів промисловості. Енергетична безпека сьогодні – це проблема № 1.

Потрібно зміцнювати конкурентні позиції провідних підприємств у енергомашинобудуванні, атомній енергетиці, транспорті і сільському господарстві, інших традиційних галузях. При цьому держава має стимулювати саме ефективні виробництва.

Треба підвищувати прозорість розподілу субсидій, зокрема у вугільній та аграрній галузях, та розподіляти їх на конкурентних засадах. Державна підтримка має надаватися лише у сукупності з ефективно діючою системою контролю за її виконанням.

Потрібно всіляко підтримувати прагнення найбільш успішних українських підприємств до перетворення на потужні транснаціональні корпорації. Зараз це робити важче, але тільки таким шляхом Україна справді може стати незалежним гравцем на глобальних ринках і самостійно, без зовнішнього впливу, формувати економічну політику.

Сучасні вітчизняні підприємства – потужні локомотиви національного розвитку!

СУЧАСНА АГРАРНА ПОЛІТИКА

Перенаселення планети, зростання дефіциту енергоресурсів і води – ці та інші ризики сучасності обумовлюють важливість розвитку сільського господарства. За оцінками Світового банку, стрімке зростання аграрного сектору промисловості сприяє скороченню бідності щонайменше удвічі ефективніше, ніж інші сектори економіки.

В Україні – 9% світових запасів чорноземів, сприятливий для ведення сільського господарства клімат. Ми маємо всі можливості стати регіональним і континентальним лідером у виробництві сільськогосподарської продукції. Але відбувається навпаки. Рік від року сільське господарство занепадає, село – вимирає. У 15% український сіл протягом 5 років не народилося жодної дитини! Державна аграрна політика є неефективною і навіть деструктивною.

Необхідна всебічна державна підтримка дрібних селянських господарств. Держава також має розвивати партнерство з великими агропромисловими корпораціями, стимулювати їх до впровадження сучасних агропромислових технологій, розбудовувати соціальну інфраструктуру села – школи, лікарні, культурні центри тощо. Держава повинна гнучко, але наполегливо допомагати селу в умовах вступу України до СОТ. Тоді стрімкий розвиток сільського господарства надасть потужного поштовху зростанню економіки в цілому і стане рішучим кроком у напрямку подолання бідності в Україні.

Ефективна аграрна реформа змусить інтенсивніше розвиватися усю економіку!

РОЗВИТОК ТЕРИТОРІЙ

Різні регіони нашої країни мають різний потенціал і рівень розвитку. Проте всі вони значно поступаються столиці, де сконцентровано близько 80% фінансових, адміністративних та інших ресурсів країни. Держава не лише не стимулює всебічний розвиток регіонів, а й виснажує їх.

Така ситуація є наслідком структурних диспропорцій в економіці України. Між тим без динамічного розвитку регіонів неможливо досягти високих темпів загальнонаціонального розвитку. Держава потребує системної регіональної політики, спрямованої на розкриття потенціалу кожної території.

Навіть найвіддаленіші від центру міста і села України мають отримати рівний доступ до результатів зростання ВВП і бюджетних ресурсів, максимально ефективно використовувати нові можливості. Держава повинна протидіяти маргіналізації окремих територій, особливо – сільських.

В усіх регіонах необхідно стимулювати комплексну реструктуризацію господарства з метою зниження його енерго-, ресурсо-, працеємності. Інноваційна перебудова національної економіки має починатися з виробництв на місцях.

Кожне велике або мале місто, кожне село і селище мають бачити свою особливу роль у забезпеченні загального економічного зростання і отримати усі необхідні важелі для здійснення цієї місії.

Регіональне розмаїття України – запорука сталого розвитку національної економіки

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

На початку ХХІ століття загострився конфлікт між природою і капіталом. Гармонійний розвиток суспільства і економіки далі неможливий без врахування і дотримання вимог екологічної безпеки. Відтворення спожитих в ході виробництва природних ресурсів є не тільки моральним обов'язком перед прийдешніми поколіннями, а й головною передумовою сталого економічного зростання.

Для України питання екологічної безпеки, безумовно, є нагальним. Трагічна спадщина Чорнобильської аварії, загрозлива періодичність інших техногенних катастроф створюють негативний контекст гуманітарного і економічного розвитку нашої держави. Скарбниця української природи завжди була щедрою до людини. Та чи залишиться вона такою й далі?

Необхідно вже у найближчий час перейти на новий еколого-економічний механізм господарювання, законодавчо обумовивши цей процес. Природоохоронний імператив має стати органічною складовою політики, освіти і виробництва. Треба посилити адміністративну відповідальність підприємств за порушення екологічних вимог, стимулювати їх до переходу на більш чисті в екологічному сенсі технології і виробничі процеси.

Сталий розвиток економіки і суспільства можливий лише в гармонії з природою

Змiст видання:

Опитування

Мир на сході настане завдяки:

Результати опитувань

Пряма мова

Карта нової україни

Вiдео

Останні обговорення

Форум