Володимир Семиноженко: "Наука - це не периферія державної політики, а її авангард"

Україна бере курс на інновації, відновлення наукомісткого виробництва і створення науково-технічної еліти. Це чітка позиція уряду, яка незабаром уже буде втілена у практичних діях. В ексклюзивному інтерв'ю "Урядовому кур'єру" віце-прем'єр-міністр Володимир СЕМИНОЖЕНКО розповів про те, що в країні буде заснована система втілення нових наукових знань у нові продукти, товари і технології.

- Володимире Петровичу, які завдання ставить уряд перед Державним комітетом з питань науково-технічного та інноваційного розвитку?

- Головне завдання - відновити керованість науково-технічним та інноваційним розвитком, відновити єдину державну політику в цій сфері, про що було чітко заявлено Президентом України. Хоча, беручи до уваги останні роки, коли наукової політики в Україні не лише не було, а навпаки, реалізовувалася "антинаукова", "антиінноваційна" політика, то сьогодні йдеться скоріш не про відновлення, а про створення практично з нуля.

У 2005 році з невідомих і незрозумілих причин був скасований особливий режим діяльності технопарків. Приблизно у цей самий період держава почала надавати перевагу закупівлям імпортного високотехнологічного обладнання замість розвитку вітчизняного сектору високих технологій. Дійшло до того, що у 2009 році частка медичного обладнання українського виробництва у структурі державних закупівель склала лише 4%. Решта - імпортна, переважно китайська, техніка, яка за якістю поступається нашій, а за ціною - удвічі дорожча. Це - прямий шлях до знищення наукомісткої промисловості, що в умовах сучасної економіки рівнозначно знищенню всієї національної економіки, будь-яких перспектив економічного зростання.

Наука - це не периферія державної політики, а її авангард. І функції Державного комітету з питань науково-технічного та інноваційного розвитку якраз полягають у розширенні тих осередків науки, які стануть основою нової економіки. Адже цілком зрозуміло, що сьогодні йтиметься не стільки про зростання ВВП, скільки про створення нової економіки -економіки, заснованої на знаннях, інноваціях, випереджаючому розвитку людського капіталу.

- Як Ви оцінюєте розвиток і досягнення української наукової думки в останні роки? Чи можна вважати, що вона розвивається в рамках світового контексту?

- За деякими напрямками українська наука навіть формує світовий контекст. За останній рік вчені НАНУ вийшли на ряд вагомих результатів, зокрема отримані цирконієві наноматеріали з унікальними характеристиками міцності, повністю розв'язана обернена задача теорії коливань, створені основи трансмутації радіоактивних ізотопів з використанням потужних пучків комбінованого випромінювання з електронів. Науковці усього світу пильно стежать за розвитком українських технологій зварювання живих тканин. Перспективною і значущою є робота наших учених у проектах ЦЕРН та інших великих європейських лабораторіях. Нещодавнє гучне відкриття фізиків щодо коливання (перетворення) нейтрино було зроблено в рамках європейського наукового проекту OPERA за допомогою детектора, розробленого вченими Харківського інституту сцинціляційних матеріалів НТК "Інститут монокристалів" НАНУ у партнерстві з Об'єднаним інститутом ядерних досліджень у Дубні (РФ). Це справжній прорив у науці, і частина лаврів в ньому належить Україні.

Однак, незважаючи на це, Україна сьогодні не є науковою державою світового значення. Національний науковий комплекс майже 20 років переживає кризу, навіть рухається у низхідному напрямку. Втрачені цілі наукові школи, напрямки досліджень. Практично немає темпу в технологічному розвитку. Кількість дисертаційних робіт зростає, а кількість продуктивних учених - падає. І так далі. Україна добровільно відмовлялася, фактично руйнувала ресурс, який інші держави прагнуть створити за будь-яку ціну. Так звані "нові технологічні тигри" в Азії, і частково, в Південній Америці, побудували модерну технологічну економіку практично з "наукового нуля". Дефіцит власної науки вони компенсували за рахунок імпорту технологій, а вже потім на цьому базисі з'явилася національна надбудова. Сьогодні Сінгапур, Південна Корея, Чилі, Бразилія, Малайзія - в 50-ці держав-лідерів глобальної економіки.

Україна всі ці роки доводила, що можна зробити і навпаки - на досить сильному науковому базисі побудувати низькотехнологічну, структурно деформовану, сировинну економіку.

Цей дисбаланс можна і необхідно виправити. І ми це вже робимо.

- Чи результативна діяльність Академії наук в інноваційній сфері? Що треба зробити, аби український учений міг претендувати на Нобелівську премію в найближчі роки?

- Нобелівська премія - це питання найвищого престижу в науці і політиці. А Україні сьогодні потрібний не стільки престиж, скільки практичні результати, реальні зрушення. Вважати, що якщо Україна не має жодної Нобелевської премії в науці, то немає і науки, абсолютно неправомірно. Є і наука, і великий фронт робіт для неї - передусім в економіці, промисловості, енергозбереженні. І саме про це необхідно сьогодні думати в першу чергу.

Певні результати вже є. Лише минулого року установами НАНУ впроваджено понад 2 тис. наукових розробок у різні галузі економіки. У виробництво введені також продукти, отримані в рамках окремих науково-технічних проектів. Варто згадати введення в експлуатацію теплонасосної станції гарячого водопостачання в Краматорську, яка дає можливість заощаджувати щорічно 1,5 млн м 3 газу. Випущені дослідною партією світлодіодні лампи заощаджують 400 млн кВт/г на кожен мільйон ламп щороку. Українськими вченими виведений новий сорт пшениці, що вже дав рекордний урожай. Можна й далі перераховувати здобутки.

Проте набагато важливіше створити систему. Про систему втілення новітніх наукових знань у новітні продукти, товари і технології в Україні не йшлося. Маємо створити усі необхідні стимули і умови, щоб інновації стали не державною програмою, а життєвою необхідністю для суб'єктів економіки. Вони повинні буквально полювати на нові розробки, як це відбувається сьогодні в усьому світі.

- Програма соціально-економічного розвитку на 2010 рік передбачає підтримку високих технологій. Це означає, що цього року цей напрямок отримає додаткове фінансування з бюджету? На яку ще підтримку з боку держави можуть розраховувати високі технології?

- Головний ресурс, закладений у бюджеті цього року, - і це зроблено вперше, - 1,8 млрд грн, які будуть спрямовані на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки. Значення такого кроку для нашої економіки важко переоцінити.

Крім того, збільшені видатки на науку - до 4,7 млрд грн, або на 22% по загальному фонду Держбюджету. "Бюджет" фундаментальних досліджень становить 1,97 млрд грн. Ми відновили фінансування низки важливих програм, зокрема, прикладних досліджень та науково-технічних (інноваційних) проектів НАНУ, придбання наукового обладнання для академічних наукових установ. З 2010 року розпочалася реалізація Державної цільової науково-технічної програми "Нанотехнології і наноматеріали".

У Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки, презентованій нещодавно Комітетом з економічних реформ при Президентові України, є розділ, що стосується науково-технічного та інноваційного розвитку. В результаті запланованих кроків рівень сукупного фінансування науки має сягнути 1,5% ВВП до 2014 року. До 2020 року маємо подвоїти цю цифру.

- Сьогодні технопарки позбавлені більшості пільг з оподаткування. Чи вважаєте Ви за потрібне переглянути ці зміни в їхній діяльності? Як оцінюєте досягнення технопарків в Україні? Чи виявилися вони ефективним осередком для інноваційної діяльності?

- Технопарки в усьому світі вважаються основою інноваційної інфраструктури, ключовим її елементом. Податкові стимули, що застосовуються для інноваційних і наукових проектів, теж універсальна світова практика. Це абетка економічного розвитку.

Скасування спеціального режиму інвестиційної діяльності технопарків відкинуло нашу економіку на десятиліття назад. Причому саме в той момент, коли з'явилися перші результати і технопарки стали приносити в бюджет прибутку у кілька разів більше за суму податкових пільг.

Уряд розробив і схвалив проект Податкового кодексу. Це довгоочікувана подія. Таким чином закладаються чіткі, прозорі і передбачувані умови оподаткування суб'єктів економіки, у тому числі технопарків.

- Бізнес і наука в нашій країні абсолютно полярні світи: науковці скаржаться, що в їхні розробки не інвестують місцеві бізнесмени, а ті, у свою чергу, кажуть, що наукові розробки вітчизняних вчених не відповідають вимогам часу. Що може зробити держава, аби налагодити стосунки між бізнесом і наукою і створити умови для довготривалого інвестування?

- Ми довго жили в економічній реальності, в якій надприбутки створювалися в сфері торгівлі і спекуляцій, а реальний сектор економіки перебував у не сприятливих для розвитку умовах. У цьому - основна причина розірваності комунікації між бізнесом, економікою і наукою.

Сьогодні політика Уряду спрямована на підтримку передусім реального сектору економіки. Формується зрозуміле і передбачуване податкове середовище. Отже ситуація зміниться і бізнес неминуче стане замовником у науковій сфері, адже саме там засновуються конкурентні переваги.

- У нас університети займаються майже виключно освітою тоді, як переважна більшість наукових досліджень зосереджена в установах Національної академії наук та галузевих інститутах. Натомість типова західна практика передбачає, що університети, де студенти здобувають знання, обов'язково є осередками фундаментальних наукових досліджень. Чи потребує ця система змін? Якщо так, то коли їх можна очікувати?

- Світовий досвід дійсно містить свідчення високої ефективності університетської науки. Силіконова долина, як усім добре відомо, створювалася на базі Стенфордського університету. Лідерами за кількістю Нобелевських лауреатів є США і Велика Британія - держави з міцними традиціями університетської науки. Це факт. Але фактом є й те, що українська наукова система організована навколо академічного сектору, і саме в такому вигляді приносила свої найкращі результати, у тому числі - Нобелівські премії.

Є різні способи побудувати національну наукову систему, і жодного універсального. Ключове слово тут - національна, тобто автентична відносно конкретної нації, держави.

Концепція університетів у США є синтезом британських, німецьких традицій і суто американських рішень, які були продиктовані потребами суспільства. Хоча і в американській специфіці впровадження наукових результатів в економіку приблизно однакове, що з університетів, що з наукових установ. Британська університетська система формувалася впродовж століть і теж є унікальною. Франція має свої особливості. Секрет успіху наукової системи полягає не стільки в тому, чи академічні установи формують її ядро чи університети, скільки в ступені її відповідності вимогам часу і запитам суспільства та економіки.

В Україні є певна невідповідність. Наука відірвана від освіти, економіки і бізнесу, і це істотно гальмує науковий розвиток. Усі ці елементи мають бути пов'язані в єдину систему. Одним з шляхів до розв'язання цього завдання є створення мережі дослідницьких університетів, чим сьогодні активно займається Уряд. Крім того реалізується і приносить результати Державна цільова науково-технічна та соціальна програма "Наука в університетах".

Але маємо розуміти, що університетська наука не є панацеєю від усіх проблем, що існують сьогодні в сфері науки і освіти.

Потрібна цілісна державна наукова політика, що спирається на традиційні конкурентні переваги національної науки і, водночас, адаптує кращі досягнення, накопичені світовим досвідом у побудові науково-освітніх систем.

Додати повідомлення