Ми не були готові до асоціації в 2013 році і так само не готові до неї сьогодні. Володимир Семиноженко: Потрібно жити своїм розумом, будувати країну виходячи із власних інтересівСергій Лівенцов:«НОВА ПОЛІТИКА» завжди відкрита до діалогу
ГоловнаГлавная
Регiональнi організацiї

Пошук

Теги

Пряма мова

Версія для друку 16 квітня 2009

І.П.Смешко: «Більш усього мені не вистачає в наші дні - відчуття гордості за нашу Батьківщину.»

«Більш усього мені не вистачає в наші дні -  відчуття гордості за нашу Батьківщину.»

Виступ члена Оргкомітету Громадянського руху «Нова Україна» І.П.Смешка на Круглому столі "Конституційна реформа і виборчий процес в Україні"


Недавно, журналісти запитали мене: « А чого Вам більше усього не вистачає у наші дні? » Я відповів: «Більш усього мені не вистачає в наші дні - відчуття гордості за нашу Батьківщину.» І це правда. На превеликий для мене жаль, розвиток нашої держави, починаючи із 2005 року, залишає у мене стійкий привкус незручності і навіть сорому.

Сорому від того, що нашим українським дітям приходиться співати і танцювати під дощем, під вікнами одного із західних посольств, щоб довести європейським бюрократам, що вїздні візи просить справжній дитячий жудожній коллектив, - якій їде до них в країну на гастролі...

З власного досвіду можу свідчити, що у часи, коли Україна володіла третім ядерним арсеналом у світі - подібне принизливе знущання над ії громадянами було б неможливе. Ті часи, на жаль, минули...

Але чим думало керівництво нашої держави, коли у одностороньому порядку відкрило наші кордони? Адже, принципу взаємності і паритету у міжнародних відносинах, як основи захисту національної гідності держави і особистої гідності своїх громадян за кордоном - ніхто, крім нас, у цивілізованному світі, ще не руйнував!

Соромно за нинішній стан наших Збройних Сил. Колись, майже мільонна армія із озброєнням світового рівня, у наші дні знаходиться на межі виживання і реальної загрози остаточної втрати своєї боєздатності.

При цьому, у мене склалося враження, що досвід останніх військових компаній на Балканах і в Іраку, наче зовсім оминули собою наше вище воєнно – політичне керівництво в державі.

Основа основ бойової міці будь якої сучасної армії світу – ії Військово – Повітрянні Сили знаходяться у нас - в особливо загрозливому стані. І справа, навіть, не тільки у тому, що наші льотчики, майже не літають...

Ніхто наче в Україні не помічає, що наші літаки давно вже не мають сучасного ракетного озброєння, що не дає їм жодного шансу вести на рівних сучасний повітряний бій. Не кажучи вже про заволодіння повітряним простором, у разі потреби, - навіть над своєю територією...

Соромно, і за відомі події із «Фаїною»... Весь світ протягом чотирьох місяців був свідком безпорадності розвідувальних органів України та ії силових структур. Так, пірати захоплюють морські судна у тому районі світу, але тільки Україна не змогла захисти своїх людей із вантажем зброї, який має державне значення.

Невже, вже існуючих законів України про розвідку не вистачило для того, щоб взяти на себе відповідальність за: «... вжиття заходів протидії зовнішнім загрозам ... життю і здоровью громадян ( України) ... за кордоном...» як це визначенно законом?

Цікаво, що напочатку девяностих років, колишньому керівнику Служби безпеки України генералу Є. Марчуку, не знадобилися навіть і цих ще не написаних у той час законів, щоб узяти на себе особисту відповідальність за таємне направлення озброєнного спецпідрозділу СБУ « Альфа» на цивільний корабель, який транспортував першу національну валюту, гривню, із Канади в Україну...

В той же час, ніколи не відносив себе до категорії песимістів.

Вважаю, що досвід останніх чотирьох років має і своє позитивне значення для історичного досвіду народу України.

Руйнування за ці роки процесу поступового, еволюційного розвитку України, як у економічному так і в політичному сенсі, а також і успішного процесу ії державотворення – треба розглядати, як болюче, але необхідне щеплення.

Щеплення для України і українців необхідним політичним досвідом, яким у інший спосіб, вочевидь, отримати було неможливо. А саме, щепленя:

  • від політичного популізму та політичної брехні під псевдореволюційними гаслами « демократії та європейського вибору», із боку тих політичних сил і політиків, які, самі по собі, ніколи не були, ані демократами, ані носіями справжньої європейської культури... І, схоже спробували повести Україну не в сучасну Європу, а назад у нашу історичну давнину, більш притаманну до стану України у 17 сторіччі;
  • від професійного невігластва в керуванні державою, яке призвело до того, що: вперше, за роки нашої незалежності ми почали самі ініцюювати розрив попередніх, вигідних для нас, міжнародних домовленостей. Що, майже відразу зруйнувало, як нашу сучасну енергетичну, так, вочевидь, і економічну безпеку;

    вперше, ми отримали досвід і того, як лише одна політична сила, яка не має підтримки усього народу України і якій лише на час було довірено найвищу державну владу в країні, відразу почала порушувати Конституцію. Та вибірково, на свій вузькопартійний розсуд і смак, реалізовувати у життя лише вирванні із контексту норми національного законодавство України у сфері ії оборони та національної безпеки, - порушуючи, при цьому, це законодавство у цілому.

    Як наслідок: стрімкий, без відповіної зонішньо та внутрішньо політичної, попередньої підготовки, односторонній рух України лише у сторону Заходу, де як виявилось нас, поки що, ніхто не чекає, - привів не тільке до того, що країна ще більше внутішньополітично розкололася, але й до того, - що наші так важко збалансовані попередніми роками добросусідськи відносини із Росію були вщент зруйновані.

    Не знаю, як Вам, а мені знову було соромно, коли німецький канцлер Ангела Меркель, нещодавно нагадала керівництву нашої держави про те, що «європейська перспектива України залежать, у тому числі, від побудови партнерських і стратегічних відносин із Росією».

    Сумно, але хіба це була новина для нових «професійних», політичних кадрів у керівництві України, яке прийшли до влади після 2004 року?
Підсумовуючи, а які ж перспективи?

Перспектива може бути тільки одна. Спокійно визнати, що черговий етап набуття політичного досвіду в Україні вичерпанний. Часу на навчання більше не залишилося.

Перехід на формування законодавчої влади в Україні, після 2004 року, по закритих партійних списках привів до втрати институту прямого представництва народу. Спроба формування внутрішньополітичної еліти у закритих партійних інкубаторах не привела в Україні до народження справжньої політичної еліти загальнонаціонального рівня та масштабу.

Тому, я підтримую ідею формування на базі « Українського Форуму» загальнонаціонального громадського руху: « За порядок, стабільність, оновлення » - «Нова Україна».

Головною метою цього руху повинно стати, на мою думку, формування в Україні справжньої національної політичної еліти держави, яка б змогла насправді піднятися над інтересами вузькопартійних політичних кланів та взяти на себе відповідальність за подальшу розбудову нашої держави і подолання всеобічної, як економічної так і політичної кризи в ній.

Сили для цього в Україні є. Їх треба тільки згуртувати та повести за собою.

І основою для цього об єднання можуть стати, у першу чергу, усі ті, хто носив колись пагони, творча і культурна інтелігенція країни, досвідченні і професійні державні службовці, найбільш активне та прогресивне студенство, а також і представники малого та середнього бізнесу.

Саме цим верствам населення і треба узяти, на мою думку, усю відповідальність і про всі інші верстви населенняУкраїни, - щоб вони насправді відчули себе і захищеними і впевненими у майбутньому та отримали, накінець, так необхідну усім нам - стабільність та передбачуємість.

Додати повідомлення

Вам необхідно зареєструватися або авторизуватися для того щоб створювати нові повідомлення.

Повернутися до архіву

Архів

Опитування

Мир на сході настане завдяки:

Результати опитувань

Пряма мова

Карта нової україни

Вiдео

Останні обговорення

Форум