Сергій Лівенцов:«НОВА ПОЛІТИКА» завжди відкрита до діалогу Володимир Семиноженко: Потрібно жити своїм розумом, будувати країну виходячи із власних інтересівМи не були готові до асоціації в 2013 році і так само не готові до неї сьогодні.
ГоловнаГлавная
Регiональнi організацiї

Пошук

Теги

Новини

Версія для друку 7 травня 2010

Дмитро Попов: «Священні традиції повинні жити!»

Дмитро Попов: «Священні традиції повинні жити!»

Таким вже є сучасний світ, що рідко крізь хмари буденності побачиш у ньому промінчик радості. Особливо ж рідко випадає його бачити людям старшого покоління, ветеранам та інвалідам, які в нашій країні, на жаль, належать до малозабезпечених верств населення. І дуже добре, що є люди, які здатні внести в їхнє життя яскраву сторінку.


А що й сьогодні старовинне прислів’я «Світ не без добрих людей» звучить актуально, можна було переконатися 6 травня, коли на подвір’ї Чернігівського центру соціально-трудової реабілітації інвалідів та Громадської організації дітей-інвалідів «Гіппократ» відбувалися урочисті заходи, присвячені Дню Перемоги.

Цього дня тут все дихало весною і святом! Ветерани у святковому вбранні та з бойовими нагородами на грудях, які сяють у сонячному промінні… Георгіївські стрічки, море квітів, виступи аматорського ветеранського хору, пісні, танці, конкурси… А потім поздоровлення та частування з традиційними «фронтовими ста грамами», польовою кашею і теплим спілкуванням, яке відбувалося між представниками різних поколінь. І все це стало можливим за організаційної і фінансової підтримки Чернігівської регіональної організації Громадянського руху «Нова Україна».

Такі реалії сучасності, що забагато офіціозу, і формалізму можна спостерігати під час акцій, які організовує наше чиновництво.

А тут, на подвір’ї “Гіппократа» було по-іншому. Голова Чернігівської регіональної організації Громадянського руху «Нова Україна» Дмитро Попов і виступав, і співав разом з учасниками хору «Эх, дороги», і навіть пройшов тур вальсу з сивою жінкою-ветераном! І, певне, не одній мені спало на думку в ці моменти, що, доки в Україні та Чернігові зокрема є такі люди, здатні впливати на рішення влади, і при цьому небайдужі до доль своїх земляків, - можна очікувати, що життя українців таки покращиться. Ось що сказав Дмитро Попов, виступаючи перед присутніми:

«Друзі! Ми щиро вдячні, що ви сьогодні прийшли сюди, розділили з нами це свято. Особлива ж подяка ветеранам за те, що вони знайшли час і сили прийти сюди, на цей захід. Ми намагалися, щоб він був якомога менш офіційним. Отак як раніше, коли виходили люди на свято… У дворах ставили табуретки, брали баян, співали пісні. Виносили, в кого що було з їжі, сідали за стіл, проголошували тости за перемогу, у пам’ять тих, хто не дожив, кого вже немає поруч. Ми щиро стараємося й робимо все від душі, й нам приємно. Тут присутні мої друзі, які прийшли, тому що хочуть поспілкуватися з ветеранами, тому що хочуть співати пісні про війну, тому що вони досі переживають, коли переглядають фільми про війну. Їм хочеться віддати трішечки свого тепла тим людям, завдяки яким ми маємо життя і сьогодення.

Поетеса воєнних років Антоніна Литовченко читала свої вірші, присвячені подіям і подвигам часів війни, і як же вона була здивована і розчулена, коли по закінченні виступу Дмитро Попов (він, до речі, є депутатом Чернігівської міської ради) вручив їй грамоту, підписану мером Чернігова.

Говорить Фрол Валентина Андріївна, голова Чернігівської обласної організації інвалідів: «Це було свято з нагоди 65-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні, організоване за підтримки Громадянського руху «Нова Україна» для наших ветеранів, учасників бойових дій та дітей війни. Цим ми хочемо висловити їм свою велику вдячність».


Наостанок Дмитро Попов погодився відповісти на мої запитання…

- Дмитре Вікторовичу, відчувається, що День Перемоги – особливий для Вас. Хтось з Вашої родини воював в роки тієї війни?»

Один дідусь почав свій бойовий шлях вже 22 червня 1941 року у місті Брест. Воював два роки, отримав два поранення й потім був комісований з лав армії, але продовжував служити - охороняв воєнний завод.

Другий дід пережив блокадний Ленінград з першого до останнього дня. Працював на воєнному заводі, готував підводні човни для Балтійського флоту.

Одна бабуся була в окупації, друга служила у військовій тиловій частині. Слава Богу, всі мої дідусі й бабусі війну пережили. Я можу їм тільки подякувати за народженням моїх батьків у 1946 році. Отже, якби не було Перемоги, не було б моєї сім’ї, не народився б і я… Щоправда, до сьогоднішнього дня дожив лише один дідусь…

- Ви його будете вітати 9 травня?

Звичайно! Крім цього, 9 травня я братиму участь у покладанні квітів, піду на парад, поведу туди обов’язково дитину. Дідусеві прийти буде вже важко, бракує сил. І взагалі, на мою думку, це свято має бути сімейним, священні традиції повинні жити, передаватися від одного покоління до наступного. Щоб наші діти, правнуки переможців війни, не вважали, що війну виграли американці, так як зараз нам подають це.

Хочу ще раз поздоровити ветеранів з цим святом, сказати, що ми – вдячні нащадки - їх любимо! Нехай вони будуть щиро переконані, багато людей насправді радіють цьому святу та щиро вдячні своїм ветеранам за перемогу!

Джерело: Прес-служба Громадянського блоку "Нова Україна"

Коментарi(2):

Виталий

2010-05-07 16:52:10
«Священні традиції повинні жити!»
Не налазит на голову, что кто-то считает 9 мая неуместным в новой Украине. Просто не вериться, что у нас в стране есть такие идиоты, и уже полный парадокс, когда политики Украины выступают с критикой "9-го мая".

У всех ведь кто-то воевал.
NEXT1

2010-05-07 16:55:32
Re: «Священні традиції повинні жити!»
Учтите, у многих воевали на стороне проигравших. И романтики в победе над фашизмом видят мало...

Это не порок НЕрадоваться за победу СССР. Но, как вы правильно подметили, выступать против - полный абсурд.

Додати повідомлення

Вам необхідно зареєструватися або авторизуватися для того щоб створювати нові повідомлення.

Повернутися до архіву

Архів

Опитування

Мир на сході настане завдяки:

Результати опитувань

Пряма мова

Карта нової україни

Вiдео

Останні обговорення

Форум