Сергій Лівенцов:«НОВА ПОЛІТИКА» завжди відкрита до діалогу Ми не були готові до асоціації в 2013 році і так само не готові до неї сьогодні. Володимир Семиноженко: Потрібно жити своїм розумом, будувати країну виходячи із власних інтересів
ГоловнаГлавная
Регiональнi організацiї

Пошук

Теги

Новини

Версія для друку 17 червня 2011

Володимир Семиноженко: "Сила інерції невблаганно зменшується там, де політикум мислить і діє стратегічно".

Володимир Семиноженко:

Інтерв'ю керівника напряму реформ «Розвиток науково-технічної та інноваційної сфер», голови Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимира Семиноженка.


У міжнародному рейтингу 100 найбільш престижних університетів немає жодного вітчизняного. І хоча ми не вважаємо західних укладачів рейтингу об'єктивними, і впевнені, що у нас є непогані вузи, чи можуть наші навчальні заклади зрівнятися з найбільш передовими - і чому?

У міжнародних рейтингах України все ще утримує непогані позиції за освітою. Так, за якістю математичної і природничої освіти в рейтингу Всесвітнього економічного форуму-2010 ми зайняли 42 місце, за якістю вищої освіти - 46 місце, хоча за останні два роки наші позиції впали. Наша країна має дуже високі показники з охоплення населення як середньою, так і вищою освітою. Деякі наші випускники, наприклад, фахівці в області інформаційних технологій, цілком конкурентоспроможні і затребувані на Заході.

В Україні є вузи «з ім'ям», де збережені традиції провідних наукових шкіл, - це Київська та Львівська політехніки, Харківський і Київський національні університети, Донецький національний технічний університет, Харківський національний університет радіоелектроніки, цілий ряд інших вузів. Проте, жоден з вітчизняних університетів дійсно не входить не те що в сотню, але навіть в 500-ку кращих. На моє глибоке переконання, справа в тому, що не може бути видатних вузів там, де деградує загальний рівень освіти. І наукові школи, і якість фундаментальної освіти - все це було закладено ще за радянських часів. А ось до сучасних викликів українська вища школа не готова. У той час як ми за інерцією продовжуємо розглядати освіту виключно в контексті соціальних та гуманітарних цілей, передові країни вже давно зробили ставку на виробництво нових знань як найпотужніший чинник економічного зростання.

В Україні як і раніше не сформований трикутник «освіта-наука-економіка». Іншими словами, є ВНЗ, і досить непогані, є наука і є економіка, але поки вони не працюють в єдиній системі, яка повинна забезпечити сучасний, постіндустріальний розвиток. В українських вузах практично відсутня наука - сьогодні вони затребувані реальною економікою не більше ніж на 3%. Саме стільки надходить замовлень від реальної економіки на вузівські наукові дослідження. Але ж для того, щоб випускник опанував сучасні вміння і навички, потрібно, щоб викладач сам перебував на передовій своєї галузі знань, був не тільки педагогом, а й ученим-дослідником. Сьогодні в Україні розпочато реформи з модернізації економіки, однак, за модернізацією повинен встигати кадровий потенціал. Нову економіку потрібно будувати з новими, добре підготовленими кадрами. Тому повернення науки до вузів - це завдання стратегічного масштабу.

В останні роки в ряді країн, що розвиваються позначилася тенденція зниження зарплат людей з вищою освітою. Хоча надійних даних по Україні немає, чи є така тенденція і в нашій країні?

На мій погляд, це абсолютно різні тенденції. У провідних країнах світу, наприклад, США ще з початку 80-х років минулого століття намітилася тенденція до зростання зарплат так званих knowledge-workers, у той час як доходи consumption-workers стали рости набагато повільніше або взагалі «завмерли». На початку 21 століття ця тенденція стала ще помітніше - так, в період з 2000 по 2007 рік у тих же Сполучених Штатах відчутне зростання середніх зарплат торкнулося тільки 4% працівників. У ці 4% увійшли люди з докторським ступенем і дипломовані фахівці.

А ось зарплати випускників коледжів і магістрів без конкретної спеціалізації, навпаки, почали знижуватися. Виходить, що «у них» ринком праці затребувані не просто люди з вищою освітою, але фахівці найвищого рівня. У нас все інакше. За роки незалежності в суспільній свідомості відбулося радикальне переосмислення цінності освіти. У сучасній Україні, на відміну від західних країн, освіта більше не є пропуском до високих заробітків. Згадаймо 90-е. Тоді люди масово залишали свої посади в НДІ і йшли торгувати на ринки - інакше було не вижити. Після шокових реформ соціальний ліфт у країні так і не запрацював. Так звані «історії успіху» нашої так званої «еліти» - яскравий тому приклад. Ні знання, ні креативність за визначенням не потрібні в умовах споживчої економіки.

Споживчої - в сенсі «доїдання» ресурсів, створених попередніми поколіннями, замість формування нових джерел розвитку. Економічна криза, яку ми переживаємо набагато болючіше більшості інших держав, наочно продемонструвала, що «зростання без розвитку» - це тупиковий маршрут. Сьогодні Україна стоїть перед вибором - або модернізація, або відсталість без шансу наздогнати лідерів. Виходить, що насправді вибору у нас немає. Потрібні структурні перетворення.

Що необхідно, щоб зв'язати вузи і науку і вивести їх на "технологічний фронтир" (передовий край), які інституційні нововведення?

Перше. Україна повинна зробити вибір на користь побудови нової системи підготовки кадрів з вищою освітою, орієнтованої на стимулювання інноваційного розвитку економіки, насичення її професіоналами необхідної спеціалізації. Що для цього потрібно зробити? Постійно аналізувати тенденції розвитку української та світової економік, а також ринку праці, як мінімум, на п'ятирічну перспективу. Стимулювати співпрацю вузів, академічних інститутів і промислового комплексу. У нас є всі можливості, щоб вже найближчим часом створити кілька потужних кластерів, що працюють за схемою «університет-лабораторія-виробництво». Спільні дослідження вузів і академічних інститутів можуть фінансуватися на грантовій основі. Держава повинна сформувати такі умови, щоб зацікавити приватних інвесторів - бізнес, який працює в сфері високих технологій. Нарешті, актуальним завданням є створення Академічного університету, який готуватиме магістрів за напрямами, затребуваним в умовах нового, шостого, технологічного укладу. Цю ідею висловив президент Національної академії наук Борис Євгенович Патон, а підтримав - прем'єр-міністр Микола Янович Азаров. Відповідне доручення вже готове. Важливо, щоб воно було реалізоване.

Друге - створення інноваційної інфраструктури для насичення інноваціями реального сектора економіки. Головне тут - налагодження механізмів державно-приватного партнерства за допомогою введення податкових стимулів для високотехнологічних компаній і виробництв, венчурне фінансування, підтримка державою старт-ап компаній, удосконалення державного менеджменту у сфері трансферу технологій та ряд інших заходів. Багато що вже робиться. Зокрема, підготовлений новий закон щодо підтримки ІТ-галузі, яким вводяться стимули для її розвитку, розроблені концепції Державної венчурної компанії та Фонду підтримки малого інноваційного бізнесу, розробляється нова редакція закону про наукову і науково-технічну діяльність.

І останнє. Чи не є однією з головних проблем сфери освіти і науки сам образ думки нашого політичного класу, його інерційність?

Наші політики в більшості своїй так і не стали державними діячами. У тому сенсі, що можуть думати тільки про наступні вибори, але не про те, як житиме країна через 10, 20, 50 років. Сила інерції невблаганно зменшується там, де політикум мислить і діє стратегічно. Сьогодні в Україну прийнята програма економічних реформ на 2010-2011 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» - всі наступні рішення влади повинні «вписуватися» в цю стратегію. Якщо принцип узгодженості дій і послідовності кроків почне працювати в повну силу, наш політичний клас змушений буде якісно змінитися. Тих, хто не готовий до змін, він просто відторгне.

Джерело: Прес-служба Громадянського руху "Нова Україна"

Коментарi(3):

Павел

2011-06-20 11:42:04
Україна повинна зробити вибір на користь побудови нової системи підготовки кадрів з вищою освітою, орієнтованої на стимулювання інноваційного розвитку економіки, насичення її професіоналами необхідної спеціалізації.


Згоден, освітню систему необхідно інтегрувати з бізнесом, відповідно до потреб ринку праці.
Marina

2011-06-20 11:59:31
Економічна криза, яку ми переживаємо набагато болючіше більшості інших держав, наочно продемонструвала, що «зростання без розвитку» - це тупиковий маршрут.


Верно сказано, по причине недостаточного развития социальной системы человеческий ресурс в Украине не используется.

За роки незалежності в суспільній свідомості відбулося радикальне переосмислення цінності освіти.


Качество, тем не менее, не изменилось.
Иван Меленский

2011-06-20 12:18:55
жоден з вітчизняних університетів дійсно не входить не те що в сотню, але навіть в 500-ку кращих.


Согласен с статистическими данными )))

Додати повідомлення

Вам необхідно зареєструватися або авторизуватися для того щоб створювати нові повідомлення.

Повернутися до архіву

Архів

Опитування

Мир на сході настане завдяки:

Результати опитувань

Пряма мова

Карта нової україни

Вiдео

Останні обговорення

Форум