Ми не були готові до асоціації в 2013 році і так само не готові до неї сьогодні. Сергій Лівенцов:«НОВА ПОЛІТИКА» завжди відкрита до діалогу Володимир Семиноженко: Потрібно жити своїм розумом, будувати країну виходячи із власних інтересів
ГоловнаГлавная
Регiональнi організацiї

Пошук

Теги

Новини

Версія для друку 20 червня 2011

Інвестиції в нові знання

Інвестиції в нові знання

Про деякі проблемні пункти економіки Україні «itogi.ua» поговорили з керівником напрямку реформ «Розвиток науково-технічної та інноваційної сфер», головою Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимиром Семиноженком.


-

Наукомістка економіка в Україні - це реальність чи утопія?

-

Утопія - це спроби Україні зберегти економічний суверенітет в сучасному світі, залишивши свою економіку сировинною та енерговитратною. У нас просто немає вибору. 2010 рік виявився в цьому сенсі поворотним. Недарма одним з напрямків Програми економічних реформ на 2010-2014 роки став розвиток науково-технічної та інноваційної сфер. Вперше за довгі роки наша держава починає рухатися в руслі глобальних економічних трендів, тісно пов'язаних з науковим розвитком.

Зрозуміло, «перепрограмування» всієї соціально-економічної машини - дуже серйозне завдання. Але воно цілком підйомне, якщо попередньо визначитися з найбільш слабкими місцями і цілеспрямовано працювати на їх посилення.

Перше. У нас до цих пір не сформована цілісна інноваційна система, наука практично не задіяна у забезпеченні економічного зростання. У країні не налагоджені механізми венчурного фінансування, немає старт-ап компаній, дуже слабо захищені права інтелектуальної власності. Без усунення цих прогалин наукові розробки ніколи не зможуть дійти до реальної економіки в тому обсязі, який потрібен, щоб економіка стала на інноваційні рейки. У більшості країн світу саме венчурні і посівні фонди беруть на себе ризики, пов'язані зі створенням інноваційних та наукомістких проектів. Україна теж може використовувати досвід як західних країн, так і своїх сусідів по СНД - Росії та Казахстану. У цьому напрямку вже робляться конкретні кроки. Зокрема, Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації ініціювало створення Українського венчурного фонду та Фонду підтримки малого інноваційного бізнесу.

Друге. В Україні фактично відсутні непрямі методи підтримки науково-дослідницької та інноваційної діяльності - податкові та амортизаційні пільги, відстрочене оподаткування, пільгове кредитування та ін. Тому завдання номер один - внесення змін до Податкового кодексу з метою розширення сфери використання пільгових режимів і стимулювання інновацій.

І, нарешті, останнє. В Україні визначено пріоритети науково-технічного розвитку, але не працюють механізми їх реалізації. Державні програми в кращому випадку фінансуються на 20%. При цьому оцінка результатів виконання таких програм часто носить суто формальний характер, що, в свою чергу, служить підставою для скорочення фінансування або повного припинення діяльності програми. Вийти з цього порочного кола можна єдиним способом - законодавчо закріпити вимоги щодо щорічного звіту з виконання цільових програм, який міг би чітко продемонструвати їх економічну та соціальну результативність. Крім того, необхідно створити спеціальний інститут експертизи програм, а самі програми, де це доцільно, об'єднати в свого роду «кластери», що дозволить збільшити їх ресурсну підтримку. Вдалим прикладом такого роду «кластеру» може служити Національна програма інформатизації.

Які головні проблеми ви бачите в українській освіті?

- Головна проблема, на мій погляд, полягає в розірваності освітнього процесу. Школи не дають потрібного рівня підготовки абітурієнтів для вузів. Вузи, відповідно, не здатні забезпечити прийнятну кваліфікацію та рівень компетенції випускників. Вищі навчальні заклади доробляють роботу за школу, а роботодавець змушений доучувати молодих спеціалістів після того, як їх випустив вуз. Тобто освіта сьогодні погано справляється зі своїм головним завданням щодо насичення економіки достатньою кількістю кадрів потрібної кваліфікації і спеціалізації.

Існує величезний розрив між освітою і економікою, вони не збігаються на рівні попиту і пропозиції. Вузи випускають в надлишку незатребуваних ринком фахівців і недостатньо тих професій, які буквально завтра визначатимуть обличчя нової економіки. Сьогодні проглядається великий дефіцит ай-тішників і він буде тільки наростати. Тривожним також є загальний перекіс освіти в бік гуманітарних наук на шкоду так необхідним сьогодні природничим дисциплінам та математиці.

Сьогодні це співвідношення становить майже 50 на 50, тоді як 20 років тому було 20 на 80%. Існує думка, що освоювати гуманітарні та соціальні науки в цілому легше. Однак тільки на гуманітарному знанні нову інноваційну економіку не збудуєш. Потрібні прориви в області фізики, біології, хімії, потрібні відкриття на стику декількох наук. Потрібна, зрештою, більша фундаментальна наука. Здатність української школи, у тому числі вищої школи, давати хорошу теоретичну і практичну базу в цих областях знань сьогодні не безперечна. Кадри для науки теж у дефіциті. І це ще одна серйозна проблема освіти. Якщо підсумувати, то головним слабким місцем української освіти є те, що його погіршується її якість. А вирішити цю проблему можна тільки через інтеграцію освіти, науки та економіки в єдину систему виробництва нових знань, через усунення розривів у цьому «інноваційному трикутнику».

-

Які перспективи у молодих фахівців в нинішній стагнуючій світовій економіці?

- Стагнація економіки, свідками якої ми є, - це завершення певного циклу її розвитку. Колишні ресурси зростання вичерпані. Робити гроші з повітря або сировини вже навряд чи вийде - необхідне якісне технологічне оновлення. Очевидно, що нова економіка не буде ні сировинною, ні спекулятивною. Якраз тому ті країни, які претендують на лідерство, активно інвестують кошти у виробництво нових знань і технологій. Тільки за рік Індія збільшила наукові інвестиції на 27%, а Китай - на 40%. З 2001 по 2008 рік витрати на НДДКР в США фактично були подвоєні - вони виросли з 84 млрд. дол. до 150 млрд. дол. Україна також стала на шлях реформ, метою яких є модернізація економіки, а її інструментом - випереджаючий розвиток науково-технічної та інноваційної сфер. Це означає, що найближчим часом затребуваними будуть ті випускники, які зможуть працювати в умовах шостого технологічного укладу. Вже зараз попит на фахівців в області нано-і біотехнологій, нового матеріалознавства, мікроелектроніки, ІКТ набагато випереджає пропозицію. Молоді люди, які вирішать пов'язати своє життя з цими напрямками, точно не залишаться без роботи.

- Як держава може зменшити тиск економічної кризи на населення?

- Тільки одним способом - усунувши ті проблеми, які привели до настільки болючим для українського суспільства наслідків. Перш за все, це сировинний перекіс нашої економіки, критично низька частка інноваційних підприємств, любов вітчизняного бізнесу до швидких грошей, а влади - до маніпулювання соціальними гарантіями з метою самозбереження і приборкання протестних настроїв.

Довгі роки українська держава жила одним днем, і тому виявилася абсолютно не готова до тих структурних змін, які переживає світова економіка. Шлях до лідерства сьогодні один, хоча сценарій, безумовно, у кожного свій, - це нарощування інноваційної складової економіки, пріоритетний розвиток тих галузей, які є основою сучасних технологічних укладів. У цій новій реальності України просто змушена починати реформи. Це дуже не просто. По-перше, реформи завжди мають відстрочений результат.

Суспільство, яке пережило в 90-х роках «шоковий» злам соціалістичної моделі, сприймає будь-які масштабні зміни з великою підозрою. По-друге, протягом довгого часу українцям лунали настільки щедрі, але при цьому нездійсненні обіцянки, що тепер люди мають повне право сказати: «Не вірю!» Саме тому програма перетворень повинна бути гранично конкретною - з чіткими цілями та термінами. Суспільство має розуміти, що робить влада, тільки в цьому випадку влада і суспільство стануть союзниками. Заклики «затягнути пояси» вже не спрацюють. Але точно так само не спрацює і соціальний популізм. Накачування грішми соціальних програм без перенастроювання всієї системи завжди призводить до того, що бідні стають ще біднішими.

-

Які можливості держави щодо створення нових робочих місць?

- На мій погляд, головне - не стільки кількість робочих місць, скільки їх «якість». Роль держави полягає в перспективному моделюванні ринку праці. Іншими словами, в рамках стратегії економічного розвитку визначаються так звані «точки зростання» - ті галузі, які стануть локомотивами нової економіки. Саме ці галузі будуть максимально потребувати кадрів. Саме тут з'являться нові робочі місця. Наприклад, навіть в умовах кризи зростання ІТ-галузі становить 30-40% на рік. Держава має сприяти легалізації цього бізнесу, який сьогодні переважно знаходиться «в тіні».

Тоді з часом ми зможемо наздогнати Індію, яка сьогодні лідирує на ринку аутсорсингових послуг у сфері програмного забезпечення. Ще один момент. Вкрай важливо, щоб «точки зростання» національної економіки були «спроектовані» в регіони. Одним з основних ефектів економічного зростання має стати компенсаційний  розвиток областей. Іншими словами, якщо економіка розвивається правильно, в країні не повинно залишитися депресивних, «зайвих» регіонів. Одночасно держава повинна взяти на себе зобов'язання щодо зниження соціальних витрат від структурної перебудови економіки.

Тут знову-таки важливо спрацювати на випередження. Там, де закриваються або істотно модернізуються старі виробничі потужності, держава у випереджаючому режимі повинна реалізовувати програми з перекваліфікації, навчання та підвищення кваліфікації працівників, які можуть потрапити під скорочення. До речі, нарівні з державою, взяти участь в подібних соціальних проектах може великий приватний бізнес, адже в багатьох регіонах України саме він є головним роботодавцем.

-

Як держава може допомогти молоді в проблемі «першої роботи»?

- З одного боку, в умовах ринкової економіки держава не може в наказовому порядку змусити підприємства і компанії, тим більше - приватні, брати на роботу випускників без досвіду роботи. З іншого боку, існують більш гнучкі механізми. Наприклад, це можуть бути квоти на працевлаштування молодих людей, проте підприємство в цьому випадку обов'язково отримує певні податкові пільги. У європейських країнах це поширена практика. У порушеної вами проблеми ще один важливий аспект, який часто ігнорується. Це невідповідність кваліфікаційних вимог до випускників, пропонованих вузами, з одного боку, і роботодавцями - з іншого.

За словами представників ІТ-бізнесу, працювати в їх сфері після закінчення університетів готові не більше 30% молодих фахівців. Решту доводиться доучувати і переучувати. Саме тому державно-приватне партнерство в сфері освіти може стати одним з найефективніших механізмів, що сприяють працевлаштуванню молоді. Зростаючі компанії, які потребують добре підготовлених кадрах, повинні брати безпосередню участь у створенні навчальних програм та кваліфікаційних стандартів профільних вузів і факультетів, іншими словами - «вести» свого потенційного співробітника від першого курсу до першого робочого місця.

Джерело: http://itogi.ua/ekonomika/5803-2011-06-18-15-24-50.html

Коментарi(4):

D.I.P.

2011-06-20 11:35:04
Утопія - це спроби Україні зберегти економічний суверенітет в сучасному світі, залишивши свою економіку сировинною та енерговитратною.


100%
Marina

2011-06-20 11:53:32
невідповідність кваліфікаційних вимог до випускників, пропонованих вузами, з одного боку, і роботодавцями - з іншого (...) Зростаючі компанії, які потребують добре підготовлених кадрах, повинні брати безпосередню участь у створенні навчальних програм.


В высших учебных заведениях преподавать должны профессионалы. В Украине подобное встречается редко, так как большинство эмигрирует.
Иван Меленский

2011-06-20 12:39:41
головне - не стільки кількість робочих місць, скільки їх «якість»


Согласен, условия работы, перспективы профессионального развития и карьерного роста населения необходимо улучшать за счет реформирования законодательства.
D.I.P.

2011-06-20 12:46:44
Re:
Marina wrote:
В высших учебных заведениях преподавать должны профессионалы. В Украине подобное встречается редко, так как большинство эмигрирует.


Вы правы.

Додати повідомлення

Вам необхідно зареєструватися або авторизуватися для того щоб створювати нові повідомлення.

Повернутися до архіву

Архів

Опитування

Мир на сході настане завдяки:

Результати опитувань

Пряма мова

Карта нової україни

Вiдео

Останні обговорення