Володимир Семиноженко: Потрібно жити своїм розумом, будувати країну виходячи із власних інтересівМи не були готові до асоціації в 2013 році і так само не готові до неї сьогодні. Сергій Лівенцов:«НОВА ПОЛІТИКА» завжди відкрита до діалогу
ГоловнаГлавная
Регiональнi організацiї

Пошук

Теги

Новини

Версія для друку 31 серпня 2011

НА НАС ЧЕКАЮТЬ ІНШІ 20 РОКІВ

НА НАС ЧЕКАЮТЬ ІНШІ 20 РОКІВ

Розвиток інформаційних технологій перетворить Україну на суперсучасну країну за історично короткий термін.


Світова історія свідчить про те, що розвиток країн рідко відбувається плавно і поступально. Зазвичай буває інакше: роки застою в економіці та соціальних традиціях змінюються стімким зростанням, яке призводить до оновлення і справжнього прогресу.

Україна - молода країна, але багато що тут залишається несучасним і застарілим. За останні 20 років у нашій країні відбулося не так багато змін по суті. Навіть у період економічного зростання на рівні 7% ВВП це було зростання без розвитку. Проте сьогодні можна впевнено стверджувати, що свій застій Україна вже пережила. Попереду - тільки розвиток.

На чому грунтується така впевненість? Передусім на аналізі зовнішніх умов, які буквально виштовхують нашу країну з нинішньої законсервованого статус-кво в «відкритий космос» нової глобальної реальності, яка через кризи і потрясіння формується прямо на наших очах. У тому, що світ докорінно змінюється, сьогодні ні в кого не залишилося сумнівів. Серед більшості країн існує також абсолютна єдність поглядів щодо необхідності інвестувати в розвиток нового, шостого, технологічного укладу, оскільки тільки нові технології здатні дати економіці необхідний імпульс зростання. Саме технології завжди є тим, що по-справжньому змінює світ. Сьогодні носіями такого «революційного» потенціалу є нано-та біотехнології, генна інженерія, мембранні та квантові технології, фотоніка, мікромеханіка, термоядерна енергетика і, звичайно, інформаційно-комунікаційні технології. ІКТ, що зіграли першу скрипку в процесах глобалізації, до цих пір розвиваються найбільш бурхливими темпами серед інших високих технологій. Швидкість і глибина змін, які привносять ІКТ в людське життя, не зрівняється зі впливом ніяких інших технологічних нововведень.

Україна втратила більшість можливостей, пов’язаних із здійсненням ліберальної революції в економіці. В якійсь мірі це було навіть на краще, оскільки для багатьох постсоціалістичних країн, що пройшли свого часу через шокову терапію блискавичної лібералізації, ризики сьогоднішньої кризи обертаються новим шоком. Однак «проморгати» свій шанс на модернізацію, пов’язаний з нинішньою «інформаційною революцією» в глобальній економіці, ми не маємо права.

Україна - країна контрастів. Зі світовим рівнем досягнень в одних сферах часто межує повний занепад в інших. В інформаційній сфері контрасти розвитку проявляються найбільш яскраво. Сьогодні менше половини українців уміють користуватися комп’ютером, доступ до інтернету є приблизно у 25-35% дорослого населення, рівень проникнення широкополосного доступу до мережі Інтернет складає 13,4% від загальної кількості сімей в Україні. У розвинених країнах ці показники в кілька разів вище.

Разом з тим вітчизняний ІКТ-сектор має колосальний потенціал зростання і конкурентоспроможності. Можна почати хоча б з загальновідомого, але ніколи не зайвого для згадки факту: у витоків найдорожчого за підсумками 2010 року світового бренду Apple (капіталізація $ 153 млрд.) стояв виходець з України Стів Возняк. До речі, ідея створення персонального комп’ютера, яку в США спочатку ніхто не сприйняв всерйоз, як і її авторів - Возняка і Джобса - розроблялася в Київському інституті кібернетики ще в 60-х роках ХХ століття. Тоді академік В.М. Глушков запропонував створити машину для інженерних розрахунків.

Сьогодні, за даними Державної служби статистики України, у сфері інформатизації працює 3119 підприємств, основним видом діяльності яких є надання послуг у сфері інформатизації. З них, за оцінками профільних асоціацій, близько 2000 компаній спеціалізуються на розробці програмної продукції. Кількість ІТ-спеціалістів в Україні на кінець 2010 року склала близько 215 тис. осіб, з них понад 20 тис. - сертифіковані висококласні програмісти, які працюють на експорт. П’ята частина ринку регіону EMEA (Європа, Близький Схід і Африка) належить українським програмістам. З десяти провідних аутсорсингових ІТ-компаній Східної та Центральної Європи сім є повністю українськими або мають офіси в Україні. Київ увійшов в Top-50 міст для аутсорсингу за версією Tholons. Україна також з’явилася в Топ-12 країн-розробників ігор в Європі. До рейтингу «кращих» західні дослідники не вперше включають вітчизняні компанії Luxoft, Miratech, GlobalLogic і SoftServe. У 2011 році Україна перемогла в номінації «Аутсорсинг - місце призначення року» в рамках European Outsourcing Excellence.

За результатами дослідження Gartner, Україна входить до п’ятірки світових лідерів за обсягами експорту програмної продукції, поступаючись Індії, Китаю і Росії, і випереджаючи Бразилію. Однак п’яте місце - це лише 1% від загального обсягу світового ринку програмного забезпечення. У 2010 році виручка українських компаній від експорту ПЗ склала близько $ 1 млрд., у той час як річний обсяг ринку програмування на експорт Індії сягає $ 34 млрд., Китаю - $ 28 млрд., Росії - $ 2,65 млрд. У цілому світовий ринок ПЗ оцінюється у $ 90 млрд. Це означає, що потенціал вітчизняної ІТ-галузі, який склався стихійно (тобто за відсутності цілеспрямованої державної політики), незабаром може знецінитися під тиском агресивних наступальних стратегій країн-конкурентів, які в контурах нової світової системи поділу праці абсолютно чітко роблять ставку на експорт ІТ-послуг.

Перший тривожний сигнал - це наростаючий дефіцит кваліфікованих ІТ-кадрів в Україні. Темпи зростання індустрії значно випереджають здатність вітчизняної системи освіти готувати фахівців на необхідному рівні. За оцінкою профільних асоціацій, лише приблизно 10-15% випускників ІТ-спеціальностей відповідають вимогам ринку і тому відразу влаштовуються працювати за фахом. Іншим доводиться довчатися або самостійно, або за рахунок роботодавця. Причина в тому, що в освіті існує власна система розробки освітніх стандартів, яка формується у відповідності не до вимог ІТ-галузі, а до можливостей і потреб вузів. У результаті останнім часом українські ІТ-компанії все частіше змушені залучати до виконання своїх замовлень працівників з інших країн. Це абсурд: працюючи на експорт, імпортувати робочу силу. Ще більшим абсурдом виглядає рішення про 20%-ве скорочення держзамовлення на підготовку фахівців у сфері ІТ, яка сьогодні дає до 3% ВВП, а до 2015 року може сягнути 8% ВВП. Виходячи з прогнозних розрахунків темпів зростання вітчизняної ІТ-індустрії (35-40% на рік) до 2015 року з’явиться 168500 нових вакансій, з них 106 тис. в експорті, 62,5 тис. на внутрішньому ринку. Дефіцит фахівців складе, як мінімум, близько 91 тис., а якщо врахувати нинішній стан системи освіти, дефіцит складе майже 75%. Роль держави тут повинна полягати, насамперед, у створенні умов для розробки сучасної кваліфікаційної рамки за безпосереднью участю ІТ-бізнесу; посиленні так званих «освітніх ІТ-кластерів», тобто вузів тих міст, де ІТ-спеціальності вже викладаються на високому рівні (Київ, Харків, Львів, Донецьк, Луганськ). Не менш важливо піднімати ІТ-освіту в школах, адже зниження «коефіцієнта корисної дії» вузівських випускників технічних спеціальностей значною мірою спричинене низьким рівнем шкільного викладання математики та інформатики.

Ще одна проблема - податкове регулювання і стимулювання розвитку ІКТ-галузі. Якщо інші країни, які зацікавлені у лідерстві на ринку високих технологій, зменшують податковий тиск на ІТ-бізнес, то ми, на жаль, пішли прямо протилежним шляхом. Сьогодні в Україні для сервісної галузі введено внутрішній ПДВ, діє більш висока, ніж у країнах-конкурентах, ставка соціальних податків. Ця ситуація вимагає негайного виправлення. При Держінформнауки сьогодні створена робоча група з підготовки та обгрунтування необхідних змін до Податкового кодексу. Першим кроком може стати зменшення соціальних нарахувань, принаймні, до 12%. Негайного вирішення також вимагає завдання з легалізації ринку програмного забезпечення та переходу на продукт з відкритим кодом.

Всі зазначені проблеми створені роками фактичної відсутності цілеспрямованої державної політики на підтримку і розвиток конкурентоспроможності вітчизняної ІТ-індустрії на всіх її рівнях - від освіти до податкового регулювання та прав інтелектуальної власності. Я абсолютно впевнений в тому, що якщо така політика в Україні проводилась впродовж усіх 20 років незалежності, сьогодні це була б абсолютно інша країна - більш сучасна, стала, сильна і процвітаюча.

ІКТ сьогодні є безперечним лідером за темпами річного зростання. До 2015 року обсяг експорту програмного забезпечення може сягнути 5 млрд. доларів, що співставно, наприклад, з доходами від експорту металургійної продукції. Експорт ІТ-послуг – найбільш яскравий серед інших секторів економіки приклад того, як можна швидко забезпечити вирівнювання торгового балансу країни. До того ж, нарощування питомої ваги ІКТ-сектора дозволить збалансувати структуру економіки на користь високотехнологічних галузей. Але щоб усе це реалізувати, необхідна правильна державна політика, потрібна достатня законодавча база.

Уже ясно, наскільки ми затрималися з необхідними кроками. Але все ще можна надолужити, і ми вже це робимо.

Уряд Україні реанімував реалізацію Національної програми інформатизації. В її рамках у поточному році в Державному бюджеті України заплановано до виконання 59 програм на загальну суму 1,1 млрд. грн., у тому числі інформатизація та комп’ютеризація загальноосвітніх шкіл, створення комплексної інформаційної системи Державтодору; функціонування Державного реєстру виборців і багато інших програм, спрямованих на розробку та впровадження інтегруючих та типових рішень в різних сферах державного управління та надання публічних послуг населенню. Крім того, програма інформатизації, яка, як відомо, була прийнята ще в 1998 році, починає набувати і регіонального виміру. У 2011 році було вдвічі збільшено обсяг коштів, виділених на інформатизацію на регіональному рівні. При Державному агентстві з питань науки, інновацій та інформатизації створено Раду керівників регіональних програм інформатизації. В даний час програми інформатизації реалізуються в 14 регіонах України. Ще в 6 областях розробка програм перебуває в роботі.

Інформаційні технології здатні, умовно кажучи, «стискати» час і відстань. Державна підтримка ІКТ-галузі дасть негайні і очевидні результати, що дозволить Україні пройти прискорений курс модернізації, скрортити час, необхідний на досягнення наявних результатів розвитку, до мінімуму.

Наведу лише кілька прикладів. Уявіть собі, до чого призведе перехід системи держуправління на електронний документообіг? Рішення, які раніше місяцями ходили по владних кабінетах, будуть прийматися й підписуватися протягом дня і миттєво з’являтися у виконавців. Або якщо сьогодні на подання річної декларації до податкової інспекції йде місяць - практично викреслений із життя кожного підприємця - то з введенням системи «єдиного вікна» ця процедура стане максимально спрощеною і зручною для платника податків. За цей рік ми значно просунулися в реалізації проектів «Електронний уряд», «Єдине вікно подання електронної звітності», «Інформаційно-розрахунковий центр». А в разі успішного виконання всіх запланованих Національною програмою інформатизації заходів, до 2015 року Україна зміниться сильніше, ніж це вдалося за всі 20 років незалежності.

На завершення хочу поділитися особистим досвідом.Освоюючи соціальні мережі, я дізнався багато нового про інформаційні технології. Наприклад, ключовим функціоналом Фейсбук є кнопка «Мені подобається». Начебто дрібниця, але вона заохочує користувача помічати в житті саме хороші моменти, ділитися цим з численними друзями і тим самим задавати позитивний контекст спілкування і взаємодії. Я ще раз переконався в тому, що інформатизація створює багато нових соціальних якостей.

Сьогодні значно змінюються уявлення про людський вік. Наприклад, старість це не стільки вікове, скільки соціальне явище, пов’зане з ізоляцією, спустошенням, випаданням з потоку життя.Людина, що використовує всі можливості інформаційних технологій, зможе залишатися «в строю» скільки завгодно довго. Але разом з тим людина з низькою інформаційною культурою ризикує завчасно «постаріти» і відстати від життя.Нарешті, інформатизація може стати найкоротшим шляхом до подолання нашого національного «комплексу окрайності». Інформаційні технології з’єднують Україну тисячами невидимих ниток з різними країнами і людьми, так що міф «про хату з краю» розвінчується сам собою.

Символічно, що ювілейний, 20-й рік української незалежності був проголошений Президентом України роком освіти та інформаційного суспільства. Цей рік став справді переломним для державної політики в сфері ІКТ і, я впевнений, для України в цілому. У нас попереду інші 20 років і інша країна. А тим, хто в цьому сумнівається, раджу згадати слова, сказані Біллом Гейтсом в 1980 році: «Наскількі мені відомо, ще ніхто не збагатився на написанні комп’ютерних програм». Ми знаємо, як він помилився. На щастя.

Джерело: :"Урядовий кур’єр " № 156, 27 серпня 2011

Коментарi(1):

Marina

2011-08-31 15:27:27
Сьогодні менше половини українців уміють користуватися комп’ютером, доступ до інтернету є приблизно у 25-35% дорослого населення, рівень проникнення широкополосного доступу до мережі Інтернет складає 13,4% від загальної кількості сімей в Україні. У розвинених країнах ці показники в кілька разів вище.


Интернет в Украине пока еще не используется в рабочей, исследовательской и образовательной среде в полной мере. Соответственно, количество пользователей отличается от более развитых стран.

Додати повідомлення

Вам необхідно зареєструватися або авторизуватися для того щоб створювати нові повідомлення.

Повернутися до архіву

Архів

Опитування

Мир на сході настане завдяки:

Результати опитувань

Пряма мова

Карта нової україни

Вiдео

Останні обговорення

Форум