Ми не були готові до асоціації в 2013 році і так само не готові до неї сьогодні. Сергій Лівенцов:«НОВА ПОЛІТИКА» завжди відкрита до діалогу Володимир Семиноженко: Потрібно жити своїм розумом, будувати країну виходячи із власних інтересів
ГоловнаГлавная
Регiональнi організацiї

Пошук

Теги

Новини

Версія для друку 15 вересня 2011

2011 - рік освіти й інформаційного суспільства в Україні

2011 - рік освіти й інформаційного суспільства в Україні

Інтерв'ю Володимира Семиноженка журналу "Комп'ютер у школі та сім'ї


Читачам нашого журналу цікаво знати, які завдання покладені на Агентство, що Ви очолюєте?

Якщо казати про інформатизацію, то Агентство виступає замовником Національної програми інформатизації, а я – її керівником. Вона унікальна для України, адже є своєрідним «кластером» регіональних, галузевих та загальнонаціональних програм, які охоплюють всі сфери розвитку та впровадження інформаційних технологій – від ГРІД-технологій до єдиного вікна надання звітності. Жодна програма не може бути профінансована ані з місцевого, ані з державного бюджету без узгодження з Держінформнауки.

Такі широкі повноваження Агентства мають запобігти неефективному використанню коштів, виділених на інформатизацію, та оптимізувати всі програми з огляду на їхню реальну результативність. Це дуже важливо, оскільки невдалий менеджмент в цій сфері призвів до того, що впродовж тривалого часу інформатизація в Україні «йшла зигзагами». Переконаний, що тепер у нас є всі підстави для здійснення справжнього прориву у цій сфері.

2011 рік оголошено Президентом України В. Януковичем роком освіти й інформаційного суспільства. Які у зв’язку з цим передбачені заходи на державному рівні?

Побудова в Україні інформаційного суспільства, перш за все, передбачає подолання цифрової нерівності. Адже у сучасному світі саме цифрова нерівність перешкоджає реалізації громадянам їхніх конституційних прав і свобод, що суперечить самим основам демократичного суспільства. Для України це особливо актуально, адже доступ до Інтернету має лише 30% громадян. Ми також значно відстаємо від європейських країн за рівнем комп’ютерізації шкіл.

В Україні один комп’ютер приходиться на 30 учнів, в Європі – на 9. І хоча рівень забезпечення комп’ютерними класами в школах країни становить 93%, ця статика не враховує зношеність та застарілість техніки. Отже, заходи, передбачені в рамках Року освіти та інформаційного суспільства мають здебільшого соціальну спрямованість. Проте вони націлені не тільки на подальшу комп’ютерізацію освіти, але й на «осучаснення» самих підходів до використання інформаційних технологій в освітніх процесах.

Наприклад, для керівників навчальних закладів, вчителів та батьків проводитимуться тренінги з користування сучасними комп’ютерними технологіями, планується розробити методичні рекомендації щодо використання ІКТ у педагогічній діяльності. Будуть чітко визначені вимоги щодо «комп’ютерної» компетентності вчителів та впроваджена відповідна процедура сертифікації. Також дуже важливо мінімізувати можливий негативний вплив техніки на здоров’я школярів. Для цього намічено переглянути діючі державні санітарні правила і норми щодо обладнання в навчальних закладах комп’ютерних кабінетів та щодо режиму роботи учнів за комп’ютерами. Пошириться й спектр електронних послуг, пов’язаних з освітою. Наприклад, буде впроваджена єдина інформаційна система управління освітою, яка, зокрема, зробить більш зручним та швидким подання абітурієнтами електронних заяв на вступ до вишів. Звичайно, Рік освіти та інформаційного суспільства є чудовим приводом для обміну досвідом використання ІКТ в освіті. Скажу прямо: нам є чому повчитися в інших країн, тому цього року в Україні відбудеться ціла низка міжнародних форумів, конференцій, конгресів, присвячених розвитку ІКТ та інформаційного суспільства загалом.

Як особисто Вам бачиться майбутнє інформаційного суспільства в Україні?

Інформатизація суспільства є однією з необхідних умов успішності проекту модернізації України, який був ініційований Президентом. Наведу лише один приклад – впровадження технологій електронного урядування. Як демонструє досвід інших країн, а також – тих областей України, де вже реалізовано подібні пілотні проекти, електронний уряд є дієвим засобом боротьби з корупцією, скасування бюрократичних перепон, підвищення відповідальності та відкритості органів державної і місцевої влади.

Якщо врахувати, що у середньому 70% звернень громадян до владних інститутів залишалися без своєчасної відповіді через паперову тяганину, черги та нерухливість бюрократичного апарату, лише завдяки відкриттю порталу звернень фізичних та юридичних осіб до органів влади ефективність прийняття рішень зросте удвічі. Крім того, громадяни зекономлять свій час та нерви, а держава – заощадить бюджетні кошти. Наразі портал звернень працює у тестовому режимі. Він організований на кшталт соціальних мереж, тобто є системою, яка здатна до самостійного налаштування. Користування нею є безкоштовним для громадян, а для роботи у ній не потрібно ніяке спеціальне програмне забезпечення – достатньо лише мати вихід до Інтернету.

Портал діє за принципом «єдиного вікна». Людина може знати лише місце розташування органу влади – наприклад, назву села чи містечка – система сама знайде потрібну електронну адресу. Ще одна новація для України – звернення громадян засвідчуватимуться електронним підписом, йому буде присвоєний реєстраційний номер, а сама відповідь повинна надійти впродовж місяця. Крім того, на порталі функціонуватиме електронний університет, основне завдання якого – навчити українців практикам електронного урядування, зокрема – використанню електронного підпису, електронному документообігу, тощо.

Які проекти і науково-технічні розробки є пріоритетними в умовах нинішнього стану розвитку ІКТ в Україні?

Якщо виходити з того, що Україна взяла курс на розбудову інформаційного суспільства, пріоритетними, безперечно, слід вважати всі ті проекти, які наближують цю мету. Насамперед – це розвиток електронного урядування, який докорінно змінить принципи роботи чиновників та «стиль» комунікації громадян з органами влади. У Естонії на провадження у життя практик електронного урядування пішло десять років. Отже, це дуже велика робота. Що потрібно зробити насамперед?

Розробити програмне забезпечення з відкритим кодом для використання органами державної влади, а також – тимчасовий регламент електронного документообігу, єдині формати і протоколи електронного підпису, формати типових електронних документів органів влади та правову і нормативну-технічну базу для зберігання електронних ресурсів й захисту інформації. Наразі, як вже згадувалося, впроваджується Державна система електронних звернень громадян, розробляється нова версія Урядового порталу, яка буде відповідати основним вимогам щодо відкритості інформації та можливості її інтерактивного використання. Невдовзі буде введений у дію Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів.

Проектом електронного урядування передбачено багато інших послуг – провадження е-паспортів або ІD-карток, надання звітності до податкової та інших структур через систему «єдиного вікна», розрахунки за послуги ЖКГ за допомогою електронних систем. Останнє нововведення взагалі можна вважати ключем до реформи житлово-комунального сектору. Застосування системи електронних розрахунків за послуги ЖКГ зробить цю сферу значно прозорішою, отже, люди знатимуть, за що саме вони сплачують.

По-друге, проектом передбачено створення єдиного інформаційно-аналітичного центру, що дозволить отримати чітку картину реального обсягу послуг, наданих постачальниками підприємствам і населенню. У такий спосіб можливо вирішити дві дуже гострі для нашого суспільства проблеми - запобігти зростанню тарифів за послуги ЖКГ та впорядкувати систему розрахунків. Таким чином, електронне урядування не просто робить більш ефективним функціонування держави, але й значно підвищують якість життя всіх громадян.

Інколи доводиться чути від посадовців високого рівня, що ІКТ – це та галузь, яка здатна підняти Україну і вивести її до числа передових держав. На чому ґрунтується така впевненість?

В українській економіці просто немає жодного іншого сектору, який зростав би настільки швидко, як ІКТ. Щорічні темпи зростання навіть за умови кризи та дуже несприятливого нормативно-правого середовища становлять 30-40%. До того ж розвиток цієї сфери вимагає лише інтелектуальних ресурсів, тобто дає найбільший економічний ефект при найменших витратах. Це підтверджують наступні розрахунки: якщо наразі ємність української ІТ-галузі складає 2-3 млрд. дол. на рік, а темпи річного зростання дорівнюють 30%, то до 2015 року сектор ІТ формуватиме 8% ВВП. Крім того, саме ІТ-сектор, який переважним чином працює на експорт, здатний забезпечити позитивне торгівельне сальдо України. У перспективі це дозволить вирішити проблему економічної та грошової стабільності. Проте для того, щоб ІТ-галузь стала дійсно стратегічною для нашої держави, потрібно створити сприятливі умови для її розвитку.

По-перше, режим оподаткування вітчизняного ІТ-бізнесу має стати таким саме, як в тих країнах, що лідирують на світовому ринку програмного забезпечення. З цією метою потрібно якнайшвидше ухвалити Закон про підтримку ІТ-галузі, який вже розроблений. По-друге, розвиток цієї галузі має бути забезпечений кваліфікованими кадрами, адже головними інвестиціями для інтелектуально ємних сфер економічної діяльності є інвестиції в людину. Для цього потрібно всебічно розвивати ІТ-освіту, насамперед – через впровадження нових учбових програм та зміну структури держзамовлення у бік збільшення набору на математичні та технічні спеціальності.

В одному із своїх виступів Ви наголосили, що вже в 2012 році Україна має всі шанси увійти до першої двадцятки за індексом готовності до електронного урядування. Чому така увага приділяється саме електронному урядуванню?
Перше. На моє глибоке переконання, саме електронне урядування сприяє суттєвому зростанню довіри між владою, суспільством та бізнесом. Без цієї довіри неможливі жодні системні реформи, а саме вони наразі є головною метою державної політики. І друге. Впровадження електронного урядування сприяє тому, що центр ваги у спілкуванні громадян з органами влади зміщується до громадян. Це дозволяє подолати пережитки радянських часів, коли держава – первинна, а людина і її потреби – вторинні. Тобто електронне урядування є досить потужним інструментом модернізації суспільного життя. Якщо ми хочемо стати сучасною, насправді демократичною країною реалізація цього проекту - обов’язкова.

Інформаційно-комунікаційні технології сприяють появі нових організаційних форм навчання, у тому числі дистанційного навчання. Нині ця форма навчання застосовується лише ентузіастами. Законодавчо вона не врегульована. Яким Вам бачиться майбутнє дистанційної форми навчання?

Насправді дистанційна форма навчання законодавчо врегульована – вона передбачена Законом «Про вищу освіту». У 2003 році Кабінет Міністрів затвердив Програму розвитку дистанційного навчання. Інша справа, що дистанційне навчання у нас відбувається по-старому, без використання у повній мірі можливостей ІКТ. Між тим, ці можливості є величезними – від безпосереднього спілкування студентів і викладачів в університетських мережах, організованих на кшталт соціальних, та «відвідування» занять через скайп до написання тестів в Інтернеті. Інформаційні технології зробили світ тісним у хорошому розумінні цього слова.

І тепер дистанційна форма навчання не виглядає дещо «ущербною» у порівнянні зі звичайною стаціонарною. Адже неважливо, де фізично знаходяться викладач та його студенти – віртуально вони поруч. Переконаний, з кожним роком частка студентів, що навчаються дистанційно, обов’язково буде зростати, але для того, щоб пришвидшити ці процеси, необхідно підіймати загальний рівень інформатизації в Україні. Найбільш сучасні форми навчання мають бути доступними незалежно від того, де проживає студент – у Києві чи Рахові.

Впровадження ІКТ у навчально-виховний процес так чи інакше пов’язане з елементами уніфікації та стандартизації. Але процес навчання – це творчий процес, кожний вчитель - це особистість. У кожного вчителя поступово складаються власні підходи, власні методи навчання. А інколи примусове використання нових засобів навчання призводить до негативних результатів. Чи не призведе масове впровадження засобів ІКТ у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних засобів до втрати гармонійного розвитку особистості?

ІКТ, власне, як і будь-які інші технології, є лише інструментом. Чи на користь піде використання цього інструменту, залежить виключно від того, у чиїх руках він опиниться. Виходячи з цього, роль вчителя в навчанні новітнім технологіям залишається визначальною. До того ж, у сьогоднішніх реаліях вільне володіння технологіями як раз і є однією з умов гармонійного розвитку особистості. Сучасні діти сприймають новації набагато органічніше за дорослих, і це показник не стільки їхньої технологічної грамотності, скільки принципово нового стилю мислення та поведінки. Цей новий стиль є повністю адекватним новим викликам – наприклад, тому, що сьогодні період застарівання технологій складає всього 2,5 роки. Тому у масовому впровадженні засобів ІКТ в освітні процеси я бачу, насамперед, великі можливості, а не загрози.

Нині люди, у тому числі й учні, менше читають друкованих творів, рідше відвідують бібліотеки. Можливо, в цьому є вина й бібліотек, які майже не адаптувалися до роботи в умовах активного запровадження ІКТ?

У цьому – не вина, а біда українських бібліотек. Наразі із 40 тис. існуючих в Україні бібліотечних установ тільки 0,2% мають власні сайти і лише у 2,5% є доступ до Інтернету. Першочерговим завданнями з огляду на це є їхня комп’ютеризація. Комп’ютеризацією бібліотек почало активно займатися наше Агентство – разом з МОН нами розроблена Державна цільова національно-культурна програма «Бібілотека-ХХІ», яка передбачає створення єдиної бібліотечної системи, що підвищить доступність бібліотечних ресурсів в електронному вигляді. Головне завдання програми – забезпечити рівний доступ до електронної бібліотеки будь-якому користувачеві, незалежно від його матеріального становища та місця проживання. Іншими словами, програма «Бібліотека-ХХІ» також слугуватиме досягненню нашої головної мети – подоланню цифрової нерівності в українському суспільстві.

Виступаючи 28 лютого 2011 року на презентації Національного проекту «Відкритий світ», Ви сказали, що «реалізація проекту відкриває шлях до впровадження інноваційних підходів у навчанні. Зокрема, у школах з’являться нові предмети, наприклад, інформаційно-комунікаційні технології замість інформатики». Але інформатика – це фундаментальна наука. Чи не призведе така заміна до часткової втрати базової, фундаментальної підготовки учнів?

Саме фундаментальна підготовка є сильною стороною вітчизняної освіти, я би навіть сказав – нашою стратегічною перевагою. Тому жертвувати нею ні в якому разі не можна. Говорячи про предмет «інформаційно-комунікаційні технології», я мав на увазі не скорочення, а, навпаки, розширення курсу з інформатики. Фундаментальна основа, безперечно, зберігається, але при тому доповнюється найсучаснішим змістом. Тобто моя ідея полягала у свого роду «модернізації» відповідної шкільної дисципліни. Адже від того, як у школах викладаються інформатика, математика, фізика, залежить рівень майбутніх студентів. Якщо ми будуємо нову економіку, засновану на знаннях та новітніх технологіях, ми маємо забезпечити її кадрами потрібної кваліфікації і спеціалізації. А підготовка таких конкурентоспроможних, висококласних фахівців починається зі школи.

Джерело: Журнал "Компьютер в школе и семье" №5, 2011

Коментарi(1):

Маша

2011-09-15 16:50:48
Роль вчителя в навчанні новітнім технологіям залишається визначальною.


100%

Додати повідомлення

Вам необхідно зареєструватися або авторизуватися для того щоб створювати нові повідомлення.

Повернутися до архіву

Архів

Опитування

Мир на сході настане завдяки:

Результати опитувань

Пряма мова

Карта нової україни

Вiдео

Останні обговорення