Володимир Семиноженко: Потрібно жити своїм розумом, будувати країну виходячи із власних інтересівСергій Лівенцов:«НОВА ПОЛІТИКА» завжди відкрита до діалогу Ми не були готові до асоціації в 2013 році і так само не готові до неї сьогодні.
ГоловнаГлавная
Регiональнi організацiї

Пошук

Теги

Новини

Версія для друку 25 лютого 2015

Уроки перших кроків реформи

Уроки перших кроків реформи

Сьогодні від позиції активу базового рівня місцевого самоврядування: сільських, селищних, міських голів, голів районних рад і депутатського корпусу всих рівнів залежить майбутнє процесу децентралізації влади в Україні, створення самодостатніх громад, які будуть відповідати Хартії про місцеве самоврядування замість набивших осколину районних та обласних державних адміністрацій із стрункою і міцною вертикаллю влади.


Останні зміни до бюджетного законодавства і Податкового кодексу дали сигнал, що процес пішов, але в якому напрямку ми рухаємось і що буде на кінцевій зупинці сказати не може ніхто. Дуже хочеться, щоб у нас не вийшло, як у відомому анекдоті, коли один пасажир поїзду «Київ-Львів» запитує іншого, який разом із ним їде в купе:

- Ви до якої станції?

- До Києва.

- А я до Львова.

Ми проголошуємо добровільність об’єднання територіальних громад і разом з тим позбавляємо делегованих повноважень, якщо ці ж громади добровільно не об’єднались. Це абсолютно неприпустимо: громади мають об’єднуватись виключно на добровільній основі.

Сьогодні пересічний громадянин, для блага якого саме і задумані реформи, дуже слабо уявляє що буде кінцевим результатом цих перетворень. Та й, покладаючи руку на серце, треба сказати відверто крім творців реформи ми з вами, актив місцевого самоврядування, всієї глибини і послідовності кроків до кінцевої мети ще повністю не усвідомили, хоча я особисто був учасником не менш як двох десятків семінарів, зустрічей із активом, де велися справжні дискусії, а емоції часто зашкалювали. І сьогодні в цьому залі є мої колеги, які за реформи, які проти реформ і які за реформи, але не у власній територіальній громаді. І в тих і в інших є вагомі аргументи як за так і проти.

Я особисто за проведення реформ, але на добровільній основі. Багато хто мені заперечить, що добровільною така реформа не буде. Але завдання влади саме і полягає в тому, щоб переконати громаду в тому, що альтернативи реформам, альтернативи децентралізації немає, а простий громадянин після проведення реформи буде жити краще. А якщо ми, актив місцевого самоврядування, займемо позицію на підтримку реформи до нас прислухаються люди і тоді процес реформ значно швидшими темпами буде проходити.

Сьогодні одним із головних аргументів противників реформи є теза про те, що в результаті децентралізації загине колиска України – село. Село гине не через наявність чи відсутність у ньому сільради, а через хронічну відсутність належного фінансування. Якщо на одного жителя Києва приходилось 4800 грн. бюджетних коштів, то на жителя села Полтавської області їх тільки 400-500 грн. Якщо реформа не змінить ситуацію справедливого розподілу бюджетних коштів – це буде мертвонароджена дитина.

Я бачу шлях до утворення громад у тому, що форпостом для їх створення мають виступити міста і селища районних центрів, навколо яких на добровільній основі об’єднуються сільські громади нинішніх сіл. Сьогодні в районному центрі, який стане центром об’єднаної громади, надається мінімум 80% адміністративних послуг. Треба тільки відмінити кількість непотрібних довідок, які в ранг обов’язкових введені ще радою народних комісарів.

На привеликий жаль доленосні для громад і всього суспільства рішення про зміни до Бюджетного кодексу, державний бюджет, як завжди, були прийняті поспіхом без грунтовного обговорення і ми маємо все змінювати на марші. Сьогодні бюджети базового рівня позбавлені ПДФО. Ми, міста районного значення і села, мали 25% цього податку, бюджет району – 50%. У нас забрали 25% району, додали – 10% і говоримо, що місцеві бюджети збільшились на 10%, а що зведений бюджет недоотримав 15% - про це всі сором’язливо замовчуємо. Нам додали так звані місцеві податки на нерухомість та акциз, обсяг яких точно не можуть прорахувати податківці, але приблизно він складає не більше 5-7% від загального бюджету. Податок, який збурює населення, нам не потрібен. Єдиний податок перевели із спеціального до загального фонду і сьогодні ще ніхто конкретно не може сказати чи є у нас бюджет розвитку чи немає.

Сьогодні, передавши фінансування дошкільних закладів до районного бюджету, ми маємо гримаси цього процесу. Районні бюджети відмовляються передавати на базовий рівень обсяг фінансування на рівні фактичних витрат минулого року, а коли дитсадочки передаються на районний рівень, їм планують фінансування тільки на пів року, а решту розраховують отримати саме від нас, міст районного значення і сіл та селищ. Апетити в районі надзвичайно високі, приведу приклад: місту Карлівка було рекомендовано передати до районного бюджету у вигляді субвенцій рівно 40% всих надходжень на проблеми фінансування районних видатків.

Не слід забувати, що міста, села, селища і район, в який вони входять, тобто бюджети базового рівня і зведений бюджет району, вони пов’язані, нерозривно ми знаходимось в одному човні. І нам не байдуже як фінансуються дитячі садочки, чи харчуються учні 1-4 класів, чи підвозяться учні у нашому місті чи селі. Але ж вже сьогодні на цих проблемах уже спекулюють. Тому у Законі треба більш чітко прописати скільки і що треба фінансувати, а то на місцях ще й досі чітко не знає чи можна і треба фінансувати харчування дітей 1-4 класів за рахунок освітньої субвенції.

Вношу пропозицію повернути 15% ПДФО на базовий рівень. Казначейське обслуговування стало притчею во язицех. Казначейство – це інструмент для знищення місцевого самоврядування. Більш непрозорої структури немає. Посудіть самі: із 6 млн. спеціального фонду ми змогли використати лише 1,5 млн.

З різних причин ПДФО за листопад-грудень не надійшло до місцевих бюджетів у 2014 році, а надійшло в січні 2015 році. Виходить парадокс: у зв’язку із недоотриманням ПДФО, під який були сплановані видатки, у нас виникли борги за енергоносії та надані послуги. Тепер ПДФО, який надійшов за минулий рік, у Карлівці це 570 тис., у нас забрало казначейство і розплачуватись за борги минулого року ми повинні із цьогорічного бюджету.

Тому вношу пропозицію ПДФО, яке надійшло в січні за минулий рік, зарахувати в бюджет нинішнього року.

Декілька тез:

1. Землею в межах і за межами населених пунктів повинна розпоряджатися рада базового рівня.

2. Обов’язковість плати за землю з моменту настання права власності на майно, на якому є земельна ділянка.

3. Змінити норматив на 1 дитину в дитсадку бо 70% від потреби фінансується.

4. Відмінити плату за надра за використання води для потреб населення.

5. Відмінити тендери на електроенергію, тепло, якщо один постачальник.

За останні роки місцеве самоврядування планомірно знищувалось. Сьогодні треба зробити чіткий сигнал на рівні держави про відновлення, відродження місцевого самоврядування. Внести зміни до законів, які його звели нанівець. Всі ці пропозиції є у Верховній Раді і прийняти їх треба буде не після того, як пройде об’єднання, а вже сьогодні - це буде жестом довіри до громад і підтвердженням того, що ми граємо за одними правилами. І останнє, на мою думку найголовніше: ми повинні чітко виписати повноваження громад, районів, областей і стати повноправними партнерами, щоб не дай Боже, не придумати нову вертикаль і сувору субординацію.

Володимир Слєпцов.

Додати повідомлення

Вам необхідно зареєструватися або авторизуватися для того щоб створювати нові повідомлення.

Повернутися до архіву

Архів

Опитування

Мир на сході настане завдяки:

Результати опитувань

Пряма мова

Карта нової україни

Вiдео

Останні обговорення

Форум